В епоху діджиталізації людству довелося пристосовуватися до нового способу життя. Цифрова мережа стала основним засобом підтримки багатьох аспектів глобального суспільства та економіки. Цифровізація навчальних закладів спонукає викладачів і студентів працювати вдома, а не в аудиторіях. Людська цивілізація перетворюється із суспільства особистого контакту на цифрове суспільство. Цей перехід до мережевого світу людських стосунків може призвести до відсутності у людей співчуття, емоційної прихильності, послабити зв’язок та погіршити стосунки.
Емоції — невіддільна частина особистості, також мають соціальні виміри. Завдяки емоціям можна ділитися власними переживаннями та спілкуватися з іншими людьми за допомогою різноманітних проявів. Соціальні емоції матимуть особливі моделі для вираження залежно від їхніх культур, регіонів, клімату тощо. Наприклад, коли ми кажемо «корейські емоції», ми маємо на увазі не індивідуальні моделі емоцій, а соціальні моделі, притаманні корейській культурі. Одна з таких соціальних емоцій і є “хан”.
Визначення хан
І хоч поняття хан (або аналогічне значення) застосовується по всій Азії, це унікальний корейський термін, який використовується для опису глибини людських страждань.
Досить складно визначити поняття хан у західній культурі, але дослідники описують його як глибокий психологічний біль або сильну внутрішню рану серця, переважно спричинену корейським історичним та соціокультурним середовищем.
У корейській мові існує три основних слова, які вимовляються хан, це хан 한(韓) — вказує на корейську націю і входить до назви Кореї Теханмінгук (대한민국), другий хан (하나) — прикметникова форма корейського слова, що означає один, єдиний — хана. Третій хан 한(恨) — позначає глибину людського страждання як аспект корейської культури. У цьому пості корейське слово хан вказуватиме на третю культурну концепцію — досвід страждань.
Корейсько-американський теолог Ендрю Пак сказав «Хан — це азійський, особливо корейський термін, який використовується для опису глибини людського страждання. Хан — це жахливий досвід болю».
Jae H. Lee, який офіційно ввів слово хан в англомовний світ, заявив «Хан — це не одне почуття, а багато почуттів, скупчених разом, включаючи образу, жаль, смирення, агресію, тривогу, самотність, тугу, смуток і порожнечу. Він навіть охоплює суперечливі почуття, такі як ненависть і любов».
З цієї точки зору хан може розглядатися не лише як сукупність негативних аспектів досвіду жертви, а й вивчення позитивних аспектів, які походять від досвіду зрілої людини, особливо мудрості та духовності.
Для розуміння колективного досвіду корейського народу хан, передусім слід окреслити їхню етнічну та національну історію. Географічне розташування Корейського півострова означало, що він був оточений могутніми сусідніми країнами й історично підвладним китайським (у тому числі монгольським) династіям, Японії, Китаю, Росії та Сполученим Штатам.
Стародавня Корея віддавала данину імперським династіям Китаю протягом усієї своєї історії. Народ Кореї неодноразово піддавався нападам, здебільшого Монголії, Китаю та Японії. Корейці глибоко пам’ятають дві війни, а саме японське вторгнення в Корею в 1592–1598 роках, відоме як Імджинська війна, та маньчжурську війну 1636 року.
Історичні джерела стверджують, що вторгнення Японії не принесло нічого, крім спустошення Кореї, залишивши після себе голод, хвороби та сплюндровану землю. Описують, що після руйнування не залишилося жодних споруд, окрім кам’яниць. Економіка та соціальна структура впродовж багатьох років перебували в повному хаосі, тож країні знадобилося чимало часу на відновлення.
Унаслідок поразки в маньчжурській війні Корея визнала васалітет перед маньчжурами й почала виплачувати данину золотом.
Корейський півострів був територією, яку легко топтали могутні сусідні країни. Японія насильно анексувала Корею 1910 року й до поразки у Другій світовій війні в 1945 році жорстоко правила корейським народом. Японці чинили жахливі, нелюдські злочини щодо корейців. Вони гнали багатьох молодих корейських жінок у зону бойових дій і використовували їх як сексуальних рабинь. Японія також брала корейських чоловіків для праці, . змушувала їх приєднатися до японської армії та кидала на лінію фронту вмирати як живий щит.
Після поразки Японії та закінчення Другої світової війни в 1945 році Корею було розділено на дві частини: південь перебував під владою військових Сполучених Штатів, а північ — Радянського Союзу. Корейський народ знову зазнав національної трагедії в 1950 році, коли корейська війна спалахнула у відповідь на тогочасні міжнародні події.
За даними історичних джерел, стверджується, що загалом під час Корейської війни загинуло понад 4 мільйони людей, з яких принаймні 2 мільйони були цивільними особами. Південна Корея зазнала 1,3 млн втрат, у тому числі 415 тисяч загиблими. Орієнтовні втрати Північної Кореї склали 2 мільйони, включаючи близько 1 мільйона цивільних осіб і майже 520 тисяч солдатів.
Релігійність та духовність корейського народу
Щоб краще зрозуміти хан корейців, варто звернути увагу не тільки на історичне, а й на релігійне підґрунтя корейського етносу — його закладену духовну основу. Корея є особливим місцем для релігій, які глибоко пов’язані з досвідом людей хан.
Спектр релігійних вірувань і практик у Кореї ширший, ніж будь-де на землі. Найдавнішою корейською релігійною практикою є шаманізм, який все ще практикується в Південній Кореї. Протягом останнього століття як найновіша релігійна течія, християнство процвітає в Кореї та має потужний суспільний вплив. Крім шаманізму та християнства, багато корейців вірять, що суттю традиційного корейського духу є конфуціанство, буддизм і даосизм.
Корейці вважають ці три релігії переплетеними в одне ціле. Отож шаманізм, буддизм, конфуціанство, даосизм і віднедавна християнство можна вважати основними релігійними джерелами для корейців. Ці релігійні традиції цілісно переплітаються зі способом життя та культурою корейців, і якщо дослідити коротку історію кожної корейської релігії, ми зможемо розкрити ще більше, що таке хан.
Шаманізм
Відповідно до основних історичних даних, буддизм є найдавнішою офіційною релігією, запровадженою в Кореї. Однак пізніше вчені погодилися, що оригінальною добуддійською корейською релігією є шаманізм. Згідно з археологічними даними, шаманізм існував на Корейському півострові задовго до десятого століття до нашої ери.
Шамани постають у ролях, дуже схожих на ті, які вони виконують сьогодні: духовне посередництво, екзорцизм і заспокоєння мстивих духів людей, ворожіння, проведення ритуалів поминання предків. Можна сказати, що одна чудова функція шаманів, безпосередньо пов’язана з хан, полягала в «заспокоєнні мстивих духів людей». Це умиротворення зображує шамана як розв’язувача хан.
У Кореї ми бачимо свідому спробу пов’язати свою спадщину з традиційною вірою, яку започаткував Тан-Гун, син Небесного принца і засновник корейської нації, який також вважався великим шаманом.
Дослідники стверджують, що міфологічний початок Кореї позначений досвідом хан. Хан був частиною корейської історії та ідентичності від самого початку.
Міфологічне походження Кореї починається з легенди про Тан-Гуна.
У давнину жив принц на ім’я Хванун; син Бога небес. Хванун хотів допомогти людям і попросив батька зробити його правителем Корейського півострова.
…Ведмідь і тигр щодня молилися Хвануну. Зрештою, Небесний цар пожалів їх та покликав до себе. Він дав їм 20 голівок часнику та священний кущ полину й промовив: «З’їжте це і не робіть спроб побачити денне світло протягом 100 днів. Тоді ви станете людьми».
Ведмідь із тигром з’їли часник і полин та повернулися до печери. Тигр не витримав випробування й невдовзі вийшов із печери. Ведмідь терпляче чекав і вже через 21 день перетворився на гарну жінку, що стала відома під ім’ям Унне. ….Унне народила сина, якого назвали Тангун, згодом він став першим правителем Корейського півострова.
Хан, навіть у формі обмеження, своєрідної дієти та ізоляції, знаменує походження Кореї. Виходячи з наведеної вище легенди, шаманізм і хан тісно пов’язані та вкорінені в дух корейського народу, який починається з історії про національне походження.
Буддизм
Буддизм увійшов у три королівства Стародавньої Кореї: Когурьо, Пекче та Шілла в четвертому столітті нашої ери. Потім буддизм став національною релігією об’єднаного королівства Шілла, а також династії Корьо, що йшла за нею. Отож корейський буддизм має довгу історію, яка налічує понад 1600 років на корейській землі.
Конфуціанство
Конфуціанство також прийшло в три королівства під час ранньої корейської історії. Коли буддизм прийшов до Кореї в четвертому столітті, конфуціанські ідеї було імпортовано разом з ним. Конфуціанство, однак, прийняли в стародавніх корейських королівствах не в релігійній формі, а як офіційну політику й соціальну етику королівської родини та панівного класу.
В основному це була система підпорядкованості: сина батькові, молодшого старшому братові; дружини чоловікові й підданого трону. Конфуціанство виховувало синівську шанобливість, шанування предків і вірність друга до друга.
Однак авторитаризм і соціальна ієрархія конфуціанства переважно домінували як репресивні ідеології для зловживання владою і створили хан у простих корейців, особливо для жінок, які не мали прав людини в рамках суворої соціально-релігійної системи.
Християнство
Християнство представлено в Кореї Римо-католицькою церквою, яка, за даними дослідників, почала існувати від кінця 16-го — початку 17-го століття, коли католицькі місіонери вирушили до Китаю, Японії, Філіппін, а також досягли Кореї за династії Чосун.
Описують початок корейської протестантської церкви з 19-го століття. Першою вважають пресвітеріанську церкву Сеула Саемунан. Деякі корейці дотримуються думки, що корейське християнство виникло за часів трьох стародавніх королівств, але важко простежити точне походження християнства в Кореї. Дослідники так пояснюють місцеве християнство у зв’язку з досвідом корейського народу хан: «Корея офіційно не вимагала християнської релігії. Але корейські християни вірять, що Бог почув їхній крик хан».
Отже, поняття хан виникло у корейській культурі внаслідок сукупності історичних факторів, як-от: постійні вторгнення сусідніх країн і релігія.
Хан — це корейське колективне почуття болю і притаманне всім корейцям. Хан — це емоції, які охоплюють історичне минуле колективної травми.
Хан — це суміш суперечливих почуттів і позитивний ефект від подолання негативних емоцій. Це коли людина, яка переживає темний бік хан, може його подолати й, долаючи труднощі, формує майбутнє. Сила, яка будує майбутнє, — це світлий бік болю. Тож хан стає характерною ознакою корейського суспільства, який визначає його ідентичність, і фактором, що формує моральні цінності.
Як ми можемо відчути хан у власному житті?
Наше життя полягає в тому, щоб долати труднощі. Нам потрібна сильна витримка й терпіння, адже тільки тоді ми можемо досягти нашої мети. Ми самі на власному досвіді можемо зробити це, навіть без допомоги інших учителів чи гуру. Ми самі, пройшовши через труднощі, можемо вирости. І такий досвід допоможе зрозуміти, що таке страждання і, як наслідок, що таке хан.
Для досягнення життєвої мети нам потрібно багато працювати, жертвувати, не жаліти своє тіло, штовхаючи його до мети, тоді до нас прийде нове життя.
Наприклад, дитина протягом 9 місяців перебуває в утробі матері. Чоловіки не можуть збагнути, наскільки це складно. З боку матері це і жертва, і витримка, і дев’ять місяців терпіння. Жінка в цей період не може спокійно спати. Якщо, приміром, вона хоче спати на животі, але не може, бо слід бути дуже-дуже обережною. Чоловік легко може рухатися, а вона — ні, настільки треба жертвувати для дитини. Вона фізично народжує дитину, і для цього потрібно багато сил і жертв.
Розуміючи, що хан — це глибокий-глибокий сум, і для емоційного обʼєднання країни потрібно відновити історичний хан. Скільки людей жило та померло протягом багатотисячної історії України? Скільки помилок вони допустили і скільки скорботи накопичилося за цей період? Відтворити ці почуття і є відповідальністю сучасників. Для чого це потрібно, і що це може нам дати?
Ці питання розглянемо в подальших постах.
