Коли ми з’являємося на світ, наші батьки беруть відповідальність за наше виховання й піклуються про нас, доки ми не створили власну родину. У шлюбі ми успадковуємо любов наших батька і матері в їхньому спільному житті. Коли у нас народжуються діти і ми оточуємо їх турботою, ми починаємо розуміти, як нас любили наші власні батьки, і таким чином успадковуємо батьківську любов. Завдяки цьому процесу ми ростемо і набуваємо здатності повною мірою віддавати та отримувати любов. Таким чином, кожен з нас досягає зрілості і стає досконалим чоловіком або досконалою жінкою.
В своїх устремліннях, люди прагнуть знайти партнера на все життя, кохати і бути коханим або коханою.
Незважаючи на всю складну історію статусу жінок у Кореї я спробую відобразити стосунки між чоловіком і дружиною.
Коли я спостерігав за цими стосунками, то для мене вони виглядали так, ніби жінка безправна, що вона немає певного статусу чи голосу. Напевно, завдяки історичним умовам закладеним неоконфуціанством, де було прописано всі закони та етикет подружжнього життя, які можна побачити в суспільстві. Але, як показав мій досвід, те, що бачать і розуміють західні люди в зовнішній поведінці корейського подружжя, не відображає їх внутрішній бік емоційних стосунків.
Тому що при глибокому дослідженні виявляється що чоловік бере на себе певну відповідальність за дружину та сім’ю в цілому. Тут можна зазначити, що в будь якій культурі чоловік це той, хто відповідає за сімʼю. Але ж у східній традиції, зокрема в Кореї, жінки не мали права працювати, навчатись, вони тільки піклувались про домогосподарство. Жінкам було дозволено виходити з будинку чоловіка тільки вночі після певної години. Саме тоді вони могли піти в гості до своїх подружок, або навідати батьків. Тому без чоловіка жінка сама по собі не могла б вижити взагалі. Тож культура подружніх стосунків у Кореї начебто такая ж як і у нас, але все ж таки чимось відрізняється. Відчувається що чоловіки усвідомлюють всю глибину своєї відповідальності перед дружиною та сімʼєю.
Чоловік та дружина не показують свої стосунки публічно, як роблять це в західних країнах, але незважаючи на це в них можна відчути той нерозривний глибокий зв’язок Джон. Напиклад, я багато разів був свідком як чоловік зустрічав дружину в аеропорту і вони вітались, але ніколи не обіймались та не цілувались. Натомість, корейці були шоковані тим, коли під час антракту в Національній Опері України на балконі в першому ряду на очах у всіх цілувалась пара.
І хоча в культурі стосунків корейських пар присутній певний етикет, який начебто показує нерівність чоловіка та жінки. З іншого боку можна побачити, що цей же етикет підкреслює відповідальність та турботу чоловіка щодо своєї дружини. І саме це показує наскільки чоловік кохає свою дружину. Таким чином, зовнішнє кохання не демонструється, але відчувається глибока любов як чоловіка до дружини так і дружини до свого чоловіка. Саме тут можна відчути подружній шімджон.
Створивши сім’ю, ми не можемо поводитися як нам заманеться, бо ми вже не окремі люди і брати за все відповідальність треба разом. Чоловік та дружина повинні стати один одному опорою, товаришем і порадником, побудувати ексклюзивні шімджон стосунки.
Коли жінка любить свого чоловіка та дітей, то можна сказати, що її рівень любові високий, проте чоловіча любов широка, вона охоплює всю рідню і навіть цілу країну. Отже, сини та доньки навчаються любові до дітей чи до сім’ї у своєї матері, а любові до всього світу – у батька.
Ми вчимось любові у взаєминах один з одним. Така родина є школою виховання справжнього характеру. Така любов є початковою точкою на шляху любові до окремої людини, до сім’ї, до роду, до країни, до світу та Всесвіту.
Ми повинні виховувати в собі здатність до істинної любові на основі особистого досвіду. Тому подружній шімджон можна розвинути тільки у подружньому житті.
Фото на обкладинці https://www.hani.co.kr/
