Такий висновок я зробив після того як познайомився з освітнім процесом у Республіці Корея.
Коли навчався в інституті, то мета освіти начебто була зрозуміла, вона здавалася дуже простою — отримати спеціальність. А коли почав працювати, то усвідомив, що у нас освіта була спрямована не на те, щоб виховати людину, а щоб підготувати фахівця з зовнішніми навичками, не враховуючи при цьому які у людини особисті якості та моральні принципи. То ж диплом лікаря дає право лікувати, диплом судді — судити та приймати рішення щодо людської долі, диплом вчителя — навчати. А навчати чому?
Щоб країна мала майбутнє, необхідно, по-перше, передати нашим нащадкам традицію, яку ми самі успадкували з глибини століть, а по-друге — забезпечити їх знаннями про сучасний світ.
І традиція, і освіта однаково важливі. Вміння мудро поєднувати ці два аспекти також приходить до нас завдяки освіті. Школа — це святе місце, де дають знання та навчають мудрості.
Саме це мені і сподобалось у школі, яку я відвідав у Кореї. Це була достатньо велика школа. Навчається в ній понад 1000 учнів. Є велика актова зала на 600 людей, спортивний майданчик з футбольним полем у реальний розмір. Класи великі і світлі. Все зручно як для вчителя так і для учнів.
Не сотвори собі кумира
У корейських класах немає портретів їхніх патріотів, натомість в кожному класі — над дошкою висить національний прапор держави. І дійсно, всі герої та патріоти прагнуть одного — збереження суверенітету та гідності власної країни, жоден герой не може бути вищим за державу.
Дисципліна
Дітям з 1 по 12 класи заборонено носити смартфони до школи (і взагалі будь які телефони). Якщо учням щось терміново потрібно, то вони можуть вирішити своє питання через класного керівника. Також в одній невеликій школі на 200 дітей я бачив у коридорі телефони-автомати, з яких дитина може безкоштовно зателефонувати батькам. Всі діти обоʼязково ходять до школи у шкільній формі, це дисциплінує, як мені пояснили.
Емоційна турбота
Мене також вразила наявність у школі кабінету психолога. Він приходить і працює тут певний час. Важливо те, що психолог не є вчителем. Дитина, у якої спостерігається хвилювання, чи тимчасові складнощі, може прийти і поспілкуватися з ним. У кабінеті за шторкою, на підлозі лежить матрац (традиційне корейське ліжко), і часто після спілкуваня з психологом дитину кладуть на нього спати і вона може просто відпочити і запокоїтись.
Природознавчі науки
Школа, яку я відвідав, спеціалізується на природознавчих науках, у ній є середня та старша школи. Девʼяносто відсотків шкіл у Кореї — приватні та засновані релігійними організаціями (буддистами, християнами різних напрямків тощо). Але в цих школах може навчатися будь-хто, незважаючи на те, які у них релігійні переконання. Мабуть саме тому в школі приділяють увагу пізнанню Творця та вмінню бачити і відчувати Його в навколишньому світі. Це пізнання — основи основ нашого існування та нашої відповідальності. Також це здійснення мети нашого життя і створення ідеального світу, в якому ми могли б жити. Усе це можна зрозуміти й осягнути лише в тому випадку, якщо нас цьому навчать, вкладаючи всю щирість і посвяту протягом тривалого часу.
Мета освіти — допомогти нам зрозуміти принципи, за якими влаштований Всесвіт. І викладачі щиро вкладають себе в навчання дітей, а школа облаштовує класи за сучасними стандартами. Дошки, глобуси, велосипеди-генератори, які видають електричний струм, 3Д моделі хімічних молекул, тощо, заохочують учнів до навчання.
Свобода та творчість
В школі є ресурсний центр, у якому є декілька компʼютерів, звичайний принтер, плоттер, один-два 3Д принтера, столи, стільці, книжки, довідники, єдине кого немає — це вчителів. Кожен за бажанням може роздрукувати свій витвір, також діти-однодумці мають змогу обговорити нагальні питання. Таким чином школа сприяє створенню здорового оточення для своїх учнів.
Але також хочеться розповісти не тільки про зовнішнє. Важливий момент, що за цим усім не втрачається фокус на моральному виховані. Воно спрямовано на розвиток характеру. Незважаючи на різноманіття культур, усі моральні постулати сучасності вчать нас чинити правильно і накопичувати добрі вчинки.
Людину не потрібно вчити як стати поганою. А ось гарною людиною стати досить важко. Щоб стати гарною, людина має втілювати добро протягом усього життя. Головна мета освіти — виховання чеснот.
Протягом останніх століть освіта була сфокусована передусім на тому, щоб створити суспільство за принципом «переможців не судять». У такому суспільстві той, хто швидше прийшов до фінішу, отримує монополію на щастя. Але чи може таке ставлення привести нас до гармонії між людьми? Очевидно, що ні. Тому треба навчати дітей створювати світ, у якому все людство разом житиме і процвітатиме. Де люди будуть відчувати, що вони є клітинами одного організму.
Таке виховання не досягається просто окремими заняттями в курсі навчальної програми, перш за все, це спосіб життя вчителів, їх взаємодія з учнями і батьками, це культура суспільства, якою просякнуті школи, дитячі садочки, офіси, університети і політика держави вцілому.
І знову хочу зробити акцент на особливому шімджон, що відчувається у всіх стосунках між людьми, в тому, яку емоційну любов отримують діти від батьків та дорослих. Я не хочу сказати, що наші батьки не люблять своїх дітей, але трошки відчувається різниця. І це “трошки” дає такий величезний поштовх для розвитку суспільства і країни та має історичне підґрунтя. Цей історичний шімджон передається з покоління в покоління та зʼєднує мільони особистостей в єдину країну.
Україна має багату історію, і зараз, у часи лиха, проявляються найкращі риси характеру нації та особистостей. Часи випробувань — це шанс піднятись на новий щабель та позбутися минулих помилок. Після Корейської війни, Південна Корея вже через 30 років приймала Олімпійські ігри, а згодом стала повноправним членом G20. У нас є всі шанси на світле майбутнє для нас і наших нащадків.
Фото на обкладинці www.incheonin.com
