Для європейців багато чого в культурі східних країн виглядає незвично.
На Сході є таке поняття як служіння. Служіння вчителям, старшим, батькам. Оскільки живучи таким життям, можна побудувати особливі стосунки з тим, кому служиш. Корейською мовою це звучить мошімьо сенхваль ( 모시며 생활 ), що в перекладі означає жити разом, знаходитися поряд. На Сході — це культурна традиція, яка зберігається в поколіннях, тоді як на Заході слово служити викликає частіше негативне почуття, оскільки більше має сенс прислужувати. Тому, для того щоб не сприймати негативно Східні традиції, важливо зрозуміти, що стоїть за цими словами, і звідки взялась така поведінка.
Наведу деякі приклади з корейського етикету, свідком яких я мав можливість бути особисто. Коли я приїзджав до Кореї на конференцію і заселявся до готелю, працівник готелю, даючи мені ключі, робив це з легким поклоном, тримаючи їх обома руками. Так само поводився і продавець у аптеці, коли віддавав решту. Поведінка господаря ресторану, куди я завітав на вечерю, була подібною.
Під час конференції, коли доповідач виходив на сцену до трибуни, його супроводжувала молода дівчина, яка виносила склянку води та ретельно згорнутий вологий рушничок. І навіть якщо спікер не пив воду і не користувався рушничком, його знову змінювали перед наступним доповідачем.
Також у мене був цікавий досвід етикету між чоловіком і дружиною. Одного разу мої знайомі — корейська сім’я, запросили мене на зустріч до кафе. Коли ми прийшли туди і зробили замовлення, я помітив, що дружині корейця не подобається цей заклад. Доки він розмовляв по телефону, я запропонував піти до іншого місця, але її відповідь приголомшила мене. Жінка сказала, що так не можна робити, особливо на людях. Оскільки чоловік вже вирішив і обрав це кафе, то дружина при всіх не може показувати свою незгоду з рішенням чоловіка. “От бідні жінки”, — подумав я, – “Надворі ХХІ століття, а вони безправні”.
Моє здивування стало ще більшим, коли іншого разу, як мене вирішили пригостити домашньою корейською їжею, той самий чоловік повіз дружину купувати продукти для приготування страв. Скупляючись, він, як смирене ягня, мовчки виконував усі прохання дружини. Через це відчувалося його бажання допомогти дружині. Начебто схожі стосунки між чоловіком та дружиною, як і в Західній культурі, але виглядають інакше.
Приклади, наведені вище, свідчать про певний етикет служіння між людьми у корейському суспільстві. Відвідавши буддийський храм Гапса далеко в горах, я побачив інше служіння – великому Будді. Люди піднімалися на гору, довго стояли перед воротами, кланялися і терпляче чекали, коли їм дозволять увійти до храму, і там всередині вже проводили свої церемонії.
Служінням пронизаний кожен аспект життя корейців. Давайте спробуємо розібратися, звідки у них таке глибоке ставлення. Яке життя можна назвати життям служіння? Звернемося до історичних передумов. Корейці історично поважали предків, є у них така традиція. У багатьох корейців в будинку є маленький вівтар, де вони проводять церемонії служіння предкам. Також зі служінням пов’язані основні чесноти. Людина, яка служить батькам, – шаноблива дитина. Той, хто служить суспільству та країні, – патріот. Той, хто живе для світу та усієї історії, – святий. Той, хто живе заради Бога, – відданий син Бога.
Конфуціанська етика вчить, що все починається з відданості та служіння батькам. Щоб вести таке життя служіння, людина мала б поєднувати у собі найвищі якості синівської шанобливості, відданості та святості. Тобто очікується, що людина повністю поєднається з батьками і служитиме їм як шанобливий син чи донька.
У Аналектах Конфуція зазначається: «Коли батьки живі, їм слід служити відповідно до протоколу; коли вони помруть, їх слід поховати з усіма почестями відповідно до традицій, також їм необхідно приносити відповідну жертву під час церемонії поминання (це те, що корейці кладуть на вівтар у себе дома, чи на могилах) — таке життя можна назвати «синівською шанобливістю». Тобто очікується, що дитина буде служити померлим батькам так само, як вона служила б їм, якби вони були живі і жили б разом з нею.
Суть життя служіння не в тому, щоб змусити оточуючих служити нам. Навпаки, воно полягає в тому, щоб віддавати, допомагати та самому жити заради інших. Найголовніший зміст життя служіння — любов. Не та любов, яка хоче, щоб їй служили, а в та, яка сама хоче служити.
Життя служіння знаходить прояв і у корпоративній культурі. Наприклад, якщо голова компанії дає промову перед працівниками, то керівники усіх підрозділів повинні бути присутніми та уважно слухати. Це є свідченням лояльності до компанії та вірності керівництву і єдності з ним.
Якщо описати життя служіння простими словами, то воно означає бути терплячими. Коли ми ставимо в центр не особисті інтереси, а громадську мету, коли не скаржимося і не засуджуємо інших. У цьому випадку можна сказати, що ми ведемо життя служіння суспільству. Живучи таким життям служіння, ми можемо прийти до розуміння світу шімджон.
